Як не стати жертвою цькування та зберегти здоровий психологічний клімат у школі

Образливі слова, ігнор, плітки, прискіпливість, небажання давати інформацію, надмірне завантаження роботою (у порівнянні з іншими працівниками), доручення завдань, які не відповідають рівню компетенції – з вами таке траплялося? З подібними діями у колективі, у тому числі і шкільному, можуть зіштовхнутися і молоді фахівці, і досвідчені професіонали.

Як не стати жертвою психологічного терору, як протистояти мобінгу та що має робити керівництво? Про це і поговоримо!

Мобінг – це колективний психологічний терор стосовно когось із працівників із боку його колег, підлеглих або начальства, що проводиться з метою примусити звільнитися з місця роботи.

Таке явище як мобінг існувало завжди, але в шкільних колективах найчастіше його прояви замовчуються та залишаються на рівні особистих драм. Зазвичай мобінг починається як невинна гра, але згодом напади на потенційну жертву стають систематичними та витонченими.

Агресивна поведінка учасників колективу може набувати таких проявів:

психологічних: бойкот, ігнорування прохань, припинення ділових контактів, провокування стресових ситуацій, ігнорування успіхів, сумніви у професійній компетентності, навантаження неприємними обов’язками тощо;

реальних: переплутані папери, видалені робочі файли, зіпсована техніка, не передана термінова інформація тощо.
У цій війні не буває переможців і переможених: жертва знесилена, ініціатори морально деградують, а школа, у якій таке сталося, зазнає значних моральних, а іноді і матеріальних, втрат.
Мобінг - загальний термін, який описує кілька варіантів психологічного цькування на робочому місці. Розрізняють вертикальний мобінг, коли колектив іде війною проти адміністрації, або ж коли керівник виживає певного працівника. А от горизонтальний мобінг передбачає цькування колективом одного з працівників. Також є сендвіч-мобінг - одночасне цькування і по вертикалі, і по горизонталі.
У залежності від своєї природи, мобінг може бути свідомим, якщо він обумовлений корисливими мотивами, або несвідомим, якщо людина не усвідомлює, що займається цькуванням, а її просто дратує хтось із колег. Мобінг може бути латентним і відкритим, індивідуальним і груповим. А ще хронічним чи самовідроджуваним – коли, виживши одного колегу, колектив береться за нову жертву. Буває, що цькувальників цікавить переважно процес, а не результат у вигляді звільнення людини.
ЯК ЗАХИСТИТИ СЕБЕ ВІД МОБІНГУ
У жодному разі не можна недооцінювати можливого негативного впливу мобінгу. Щоб не опинитися у такому становищі, скористайтеся наступними порадами:

• із перших днів дізнайтеся про робочий розпорядок, традиції, неписані правила й закони;
• не пропонуйте «революційні» нововведення, якщо не провели детальний аналіз ситуації;
• будьте ввічливі і доброзичливі;
• будьте обережні з критичними висловлюваннями;
• уникайте можливості принизити іншу людину;
• не підтримуйте та не розповсюджуйте чутки і плітки;
• не дозволяйте принижувати себе;
• вивчіть посадову інструкцію та функціональні обов’язки;
  
• робіть свою роботу якісно, але без перегинів;
• не демонструйте оточенню дружні стосунки з керівництвом, якщо вони є.

ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ВИ СТАЛИ ЖЕРТВОЮ МОБІНГУ
Але якщо ви відчуваєте, що опинилися у «глухому куті» та стали жертвою мобінгу, використайте наступні прийоми:
Проаналізуйте ситуацію. Можливо, зауваження ваших колег і адміністрації школи небезпідставні. Може, ви ігноруєте традиції і негласні правила, поводите себе зухвало, хвалитеся, фліртуєте, безвідповідально ставитеся до своїх обов'язків. Усвідомте, що саме ви робите не так, а потім почніть робити правильно.

Не піддавайтеся на провокацію. Виправдовування, сльози, образа, агресія – саме на цю реакцію очікують ваші кривдники. А коли нападники не отримають бажаного результату, можуть зрозуміти безперспективність своїх дій.

Викрийте нападників. Скажіть їм, що ви прекрасно розумієте, чого вони намагаються досягти та якими методами, але вам смішно спостерігати за цим.
Порозумійтеся з лідером моберів. З’ясуйте мотиви та причину виникнення конфлікту, спробуйте досягти хоча б часткового перемир'я.

Використайте прийом «Психологічне айкідо». Спокійно реагуйте на критику, не відповідайте на образи, а погоджуйтеся з ними. Це змусить нападників розгубитися.

Абстрагуйтеся. Це складно, але намагайтеся не звертати уваги на кривдників. Зберігайте спокій, будьте доброзичливі, уникайте істерик та відкритих противостоянь. Зосередьтеся на виконанні своїх професійних обов’язків, будьте пунктуальні. Не давайте себе ображати, але об’єктивно оцініть, чи вистачить у вас сил для того, аби дати гідну відсіч емоційному терору.
Зробіть висновок. Якщо не вдалося досягти компромісу, знайдіть інший колектив, де вас не цькуватимуть.
ЩО РОБИТИ КЕРІВНИЦТВУ ДЛЯ ВРЯТУВАННЯ КОЛЕКТИВУ ВІД МОБІНГУ
Здорова атмосфера у шкільному колективі – зона відповідальності директора. Тому саме він має подбати про те, аби мобінгу не існувало. Що саме варто зробити?

Розробити справжню корпоративну культуру: встановити правила поведінки, відпрацювати норми та визначити цінності. Установити групові правила і норми, цінності, які б поважали індивідуальність та унікальність кожної людини, її компетентність та працелюбність.

Залучити до процесу вдосконалення роботи школи всіх співробітників. Необхідно відпрацювати механізми донесення цілей і завдань колективу до кожного з працівників та передбачити можливість співробітників без проблем вносити свої пропозиції щодо вдосконалення роботи школи.

Визначити зони відповідальності та стежити за дотриманням посадових інструкцій.

Запровадити власні традиції, проводити цікаві заходи для працівників. Мова йдеться не про формальні заходи, які часто бувають нудним тягарем, а про справжні свята в невимушеній обстановці, в яких є місце неформальному спілкуванню.

Тримати дистанцію та не зближуватися з кимось із підлеглих.
Забезпечити прозору систему заохочень і покарань.

Звісно, якщо мобінг уже існує, директор має втрутитися. Тому важливо, аби вчителі розуміли, що вони завжди можуть прийти до керівника зі своїми проблемами, порадитися та отримати допомогу. Варто детально вивчити ситуацію, поспілкуватися не лише з жертвою та мобером, а й зі свідками, зробити висновки, знайти корені ситуації та спробувати вирішити її. Мобери мають знати, що на їхні дії відреагують, а жертва – що вона завжди може звернутися по допомогу.

Джерело: НаУрок